***
Цей бiль ти вiдчуватимеш фiзично,
Вiн вб"э тебе, розтрощить на шматки.
Твоя душа не житиме фактично,
Лиш майортимуть на нiй цупкi латки.

Iз горла вириватиметься зойкiт,
Його стискатимеш руками до синцiв.
У скронях вибухне сердечний цокiт…,
Та вже нiколи не позбудешся рубцiв.

Десь в грудях бiль залишиться навiки,
Страшенне згарище пашiтиме димком.
Лиш порожнеча… i душа напiвкалiки
Звисатиме спаплюженим шматком.

Захочеш плакати та слiз тобi не стане,
Зненавидиш життя, весь свiт, людей…
Та не забудеш вже те «серденько кохане»,
Що витрясло всю душу из грудей.