Минуло літо і холодні роси
Сльозинками спадають сумовито
І жовті коси розпустила осінь,
І шаленіє в падолисті вітер.

А день іскриться вже не розмаїто,
Й немов туманом сповило світанки -
Не віриться, що віддзвеніло літо,
Садам лишивши теплоту рум’янку.

Калина зашарілася в намисті,
І яблука колишуться грайливо.
Є свій знадливий чар і в жовтім листі,
Бо осінь - дивна. Й трішечки журлива…