«Як дитиною, бувало…»
.
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
.
«Що, болить?» - мене питали,
Але я не признавалась -
Я була малою горда, -
Щоб не плакать, я сміялась.
.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, -
.
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
.
2.02.1897