Я бачила, як ти хиливсь додолу,
Пригнічений своїм важким хрестом,
ти говорив: «я втомлений… так…справді.
Я дуже втомлений. боротися?Навіщо?
я одинокий.і…нема вже сили».
Ти говорив так просто і спокійно,
щось в голосі тремтіло, мов сльоза,
як завжди… Я стояла біля тебе,
не зважилась ані за руку взяти,
ані схилитись до твого чола,
ані тебе підвести…Я дивилась,
як ти хилився під своїм хрестом.