Нехай пiдождуть невiдкладнi справи.
Я надивлюсь на сонце i на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минаэ, а минаэм ми.

А ми минаэм… ми минаэм… так-то…
А час - це тiльки вiдбивання такту.
Тiк-так, тiк-так… i в цьому вся трагiчнiсть.
Час - не хвилини, час - вiки i вiчнiсть.
А день i нiч i звечора до рання -
це тiльки вiхи цього проминання.

Це тiльки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повiтрi, -
Дивися: Час, великий диригент,
Перегортаэ ноти на пюпiтрi.