Я давно вже не маленька.
І кохаю я давно,
І тече сльоза маленька,
Скільки болю завдано…
І за що?
За те що я кохаю?
За те що вірною була?
За те що все життя блукаю,
Немов примара лісова.
Я люблю гуляти, там де хащі лісові.
Де вітер мов живий колише віти сумні.
Де тече спокійно, тихо, неначе музика яка…
Прозорий потічок чистої води.
Де квіти простягають свої пелюстки,
І неначе говорять
Сльози зітри.
І тоді все міняється
Неначе все усміхається,
І серцем спокоєм заливається.
І взимку так буває,
Тільки сніг вже надихає.