Мамо, я не вернусь,
Я до к1нця тут буду,
В мо1х роздертих грудях час зупиняе плин…
Знаеш, ця смерть комусь
Сов1сть з1 сну розбудить,
В1рю, д1ждеться Суду кат, що мене убив!

Мамо, страху нема -
Страшно лише убивцям,
Зло 1х спотворить лиця, наче г1ркий дурман,
Довго 1 м ця зима
Буде кривава сниться
Спалахом блискавиц1. Мамо, 1х жде п1тьма!

Р1дна моя, не плач,
Прийде катам розплата,
Нин1 сумне, та завтра в1тер розв1е дим,
Спалимо геть до тла
На волелюбних ватрах
Наш1 одвчн1 грати, тр1шки лишень зажди!

Мамо, прости мен1,
Як пробачала часто,
Знаш, не страшно впасти, г1рше - коли проспав
Мить для звитяг борн1…
Мамо, м1й обр1й гасне,
Я в1дчуваю ласку св1тлих очей Христа…

(Натал1я Кр1сман, м. Льв1в)