Нема вже сил терпіть, як рідну Україну рвуть на частки,
Хто більше ухопе !
Один кричить - за рідну Батьківщину!
Друга - Країна Уперед!
Нема вже сили, у рідній нашій НЕНЬКИ!
Загублена земля, спустошені поля!
Нема моралі, цінності пропали…
Чим провинилась рідна ТИ моя?
Чому даєш над собою знущатись?
Чому не покараєш винних в том?
Та знов даєш їм далі процвітати…
Зроби для них урок, щоб більше не хотілось
Кричать «Вперед» та «Поганять».
Та кожний раз обіцянками народ свій «Годувать» !
Хто рветься уперед, багато обіцяє,
Та кожний раз, прийдя до влади, забуває,
Що дав обіцянку ТОБІ і НАМ
Підняти ТЕБЕ на НОГИ з колін!
ТОМУ ПРОШУ ТЕБЕ, РІДНА ЗЕМЛЯ МОЯ!
МОЯ ЛЮБИМА Україна!
Згадай для них, лише ОДНЕ,
Що тільки ТИ даєш і ЖИТИ, і ТВОРИТИ!
І тільки ТИ одна спроможна все забрать!
Може тоді одумається браття,
Почне по іншому КРАЇНОЙ керувать!
Забудуть про себе, згадають про ГРОМАДУ,
Котра їм дала шанс собою «керувать»!
Хай пам’ятає Браття від НАРОДУ,
Що не потрібно тільки ОБІЦЯТЬ!