Я живу наче в клітці закрита
А звільнитися сили нема.
Моя сутність далеко зарита,
Я себе забуваю сама.

І «сьогодні» відлуння «учора»,
І яскравість уже на нулю.
Залишилася тільки покора:
Не молюсь, не живу, не люблю.

Таку долю сама обирала,
Коли йшла за коханням услід.
А тепер би усе я віддала,
Щоб змінити для себе цей світ.