Пригнічена. Знесилена. Могутнім почуттям,
яке захочуть звати всі «коханням».

Від втоми вже ти не слідкуєш за життям.
І дні ти проживаєш як востаннє.

Навіщо хтось тоді всім розповів.
Яке нещастя тебе мучить, докір.

Навіщо він всім говорив «любив»,
Але замовчав перед всіми «доки».

Ось ти знесилена самотнім почуттям,
Вруках своїх тримаєш гостре лезо.

Хто б допоміг тобі - прийняти це життя.
Коли в годину цю воно тобі не треба…