-А хтось із вас задумувався часом
Чому ми всі живем і в чому щастя наше?

-Так, так…, практично кожний скаже,
Задумувалися… й не одного-то разу…

-Це добре, це усе ймовірно.,
Скажу я навіть більше - це закономірно…

-Але чому ж тоді своє життя плюндруємо?
Чому ж ми тільки кожний день смакуємо?

-І робимо не те, що правильно, життєво,
А тільки те, що в даний час для нас суттєво?

-Так, так…, хтось мені знову скаже,
Всі так живуть., а потім плачуть…

-А я вам так хочу сказати:
Живемо ми тому, - щоб рід продляти.

-А щастя -в розумінні тих, хто поряд з нами…
Та ще, коли кохаєш ти й тебе без тями…